Заловок до цього посту міг би бути також таким: „У пошуках щасливої старості. Облом № 233…” Якось один дід сказав мені: „Не вір, коли тобі сказуть, що старість - щасливий час. Нічого хорошого у старості немає. Ти хворий і нікому не потрібен. Старість - велике паскудство!” Але я не повірив тоді йому… і кожного разу, як доводиться фотографувати старих людей, хочеться почути від них, що вони щасливі і, що бути старим - зашибись! Та жодного разу так і не почув…

Будинок для очікування кінця. Підвищеного комфорту. Так можна описати будинки для престарілих. Пластикові склопакети, килими коло кожного ліжка, триразове харчування,

кабінет лікаря, чуйний персонал. Переступаєш через поріг і помічаєш, що тут неймовірно смердить сечею і людей на обличях немає ніяких емоцій.

 

Більша половина „клієнтів” цього закладу - люди, які, через хворобу, не можуть пересуватися. Неходячим приносять їсти у палати, на двір возять у візках, в туалет не возять… видали горщики… ось звідки запах сечі.

 

Через півгодини у притулку (чомусь хочеться називати його саме так) розумієш наскільки різні зібрались тут люди. Бабусі у яких давно не всі дома, дідусі із церебральним паралічом із дитинства, і навіть колишні зеки. Та всіх їх об’єднує одне – їм немає куди вертатися. За парканом, без догляду, триразового харчування і лікаря їх чекає швидка погибель.

 

 

 

Телевізор тут один на всіх. Неважко здогадатися, які пристарасті розгоряються у прайм-тайм.

Чоловіка зліва усі звуть Льома. Як, по секрету, нашептав мені один дідок, Льома тричі сидів, по-пьяні всунув ногу у косарку і тепер, у свої сорок з гаком, має щастя у вигляді повного пансіонату від держави. А ще Льома порвав дідку фуфайку за що той його ненавидить…

 

Льома вважає, що йому пощастило ще при житті потрапити у рай. „Если ты умный и интелегентный человек - ты меня поймёшь” – сказав він нашій журналістці. Льома – жартівник. Щовечора він збирає старих, вмикає радіо і влаштовує танці. „Я с них так прикалываюсь, а они этого не понимают!” – сказав він мені. А ще хотів щоб я з ним підтягувався на груші…